ГУМАНІТАРНИЙ ПРАКТИКУМ - творча письмова реферативна робота, виконання якої є обов"язковим для успішного виконання програми за напрямком "Політологія", "Історія політичних вчень".

 

Максимальна кількість балів :

• курс "Політологія" - 20 балів;

• курс ІПВ - 15 балів.

 

СПИСОК ПЕРШОДЖЕРЕЛ

для написання творчої роботи «Гуманітарний практикум»

для слухачів курсу "Політологія"

 

1. Аристотель. Политика // Соч.: В 4 т. – М., 1983. – Т. 4.

2. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избр. произведения. – М., 1990.

3. Гоббс Т. Левиафан// Соч. – М., 1990. Т. 2

4. Енгельс Ф. Походження сім’ї, приватної власності та держави// Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т 21.

5. Локк Дж. Два трактата о государственном правлении// Соч.: В 3 т. – М., 1988. – Т. 3.

6. Макиавелли Н. Государь. – М., 2003.

7. Монтескье Ш. О духе законов // Избранные произведения. – М., 1955.

8. Платон. Государство // Соч.: в 3 т. – М., 1971 Т.3 ч 1

9. Руссо Ж. Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права // Трактаты. – М., 1969.

10. Цицерон. О государстве. О законах. Діалоги. - М., 1994

 

СПИСОК ПЕРШОДЖЕРЕЛ

для написання творчої роботи «Гуманітарний практикум»

для слухачів курсу "Історія політичних вчень"

 

ВЕСНЯНИЙ ТРИМЕСТР

 

1. Берк Э. Размышления о революции во Франции. – London, 1997.

2. Вебер М. Политика як покликання та професія // Вебер М. Соціологія: Загальноісторичні аналізи. Політика / Пер. з нім. – К.: Основи, 1998.

3. Гегель Г.В.Ф. Философия права. – М., 1990.

4. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. — М., 1991.

5. Енгельс Ф. Походження сім‘ї, приватної власності і держави. // Маркс. К., Енгельс Ф. – Зібр. тв. 2-е вид. – Т. 21.

6. Кант І. Критика практичного розуму. – К., 2004.

7. Кропоткин П.А. Этика. – М., 1991.

8. Ленін В. І. Держава та революція, – ПЗТ, т. 33.

9. Маркс К. До критики політичної економії. Передмова. – Зібр. творів. 2 вид. – Т. 13.

10. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 р. Гл. «Приватна власність і комунізм». // Маркс К., Енгельс Ф. З ранніх творів. – К., 1957.

11. Маркс К. і Енгельс Ф. Німецька ідеологія. – Зібр. творів. 2 вид. – Т. 3. – Гл. 1.

12. Маркс К. Лист до Й. Вейдемейера від 5 березня 1852 р. – Там само. – Т. 28.

13. Ортега-и-Гассет Х. Бунт мас. – К., 1996.

14. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. – К., 1994. – Т. 1, 2.

15. Міл Дж. Ст. Про свободу, Роздуми про представницьке врядування // Міл Дж. Ст. Про свободу; Роздуми про представницьке врядування; Поневолення жінок. – К., 2001.

16. Конт О. Катехизис промышленников, или Система позитивной политики. – М., 2011.

17. Токвіль А. де. Про демократію в Америці. – К., 1999

18. Спенсер Г. Синтетическая философия. – М., 1997.

19. Уинстенли Дж. Закон Свободы // Уинстенли Дж. Избранные памфлеты. – М. – Л., 1950.

20. Штирнер М. Единственный и его собственность. – М. 2001.

21.   Прудон П.Ж. Что такое собственность? – М., 1998

 

 

Загальні вимоги щодо оформлення роботи:

 

1. Робота виконується українською мовою;

2. Обсяг тексту: 7-10 аркушів формату А-4;

3. Шрифт Times New Roman, 14 кегль, міжрядковий інтервал 1,5;

4. Текст роботи друкувати, дотримуючись розмірів полів: ліве – 30 мм, верхнє та нижнє – 20 мм, праве – 15 мм;

5. Посилання у тексті записуються в квадратних дужках із зазначенням номера джерела у списку використаної літератури та сторінки прямого посилання (наприклад, [7, с. 25] − пряме посилання, [7] − непряме посилання);

6. Розділи та підрозділи не починаються з нової сторінки;

7. Список використаної літератури може містити монографії, словники, адреси спеціалізованих Інтернет-ресурсів.

 

 

Структура гуманітарного практикуму і завдання з уточненнями

 

Структура розділу 1. «Автор»

1.1. Роки життя.

1.2. Основні періоди творчої діяльності.

1.3. Основні твори.

1.4. Представник напрямку, школи, течії.

1.5. Послідовники, опоненти.

1.6. Основні події соціально-політичного та культурного життя суспільства.

Завдання розділу: розкрити соціокультурний контекст і специфіку еволюції політичних поглядів мислителя.

Об’єм розділу –  до 2-х аркушів формату А-4.

 

Структура розділу 2. «Характеристика твору»

2.1. Структура твору.

2.2. Стиль викладення.

Завдання розділу: розкрити структуру твору; його логічний, послідовний характер; стиль викладення (теоретичний чи есеїстичний, науковий чи довільний).

Об’єм розділу – до 0,5 аркуша формату А-4.

 

Структура розділу 3. «Характеристика поглядів у творі»

 

3.1. Основоположні поняття (категорії) в творі.

Завдання параграфа: виокремити основні наукові, філософські та політологічні категорії, розкрити їх значення в контексті прочитаного твору.

Пояснення. Прочитана робота може містити категорії наукового знання, філософські категорії й категорії політології.

Категорії наукового знання виступають фундаментальними, вузловими поняттями, які розкривають універсальні властивості й відношення дійсності, загальні закономірності розвитку явищ, речей, процесів. Наукові категорії мають предметний зміст і характеризуються мірою його узагальнення. Наприклад: народ, нація, психіка, тіло, війна, реформа, комунікація, дискурс тощо.

Філософські категорії – це основоположні поняття, що мають гранично широке значення і суто інтелігібельне походження, не мають предметного вираження. Наприклад: дух, життя і смерть, безсмертя, кінець історії, свідомість, совість, свобода, екзистенція, трансценденція, буття, благо та інші.

Категорії політології – це це загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні, закономірні зв'язки й відносини реальної дійсності та пізнання. Їх специфікою є те, що вони розкривають різні сторони процесу здійснення влади у суспільстві. Приклади категорій політології: політика, політична влада, політичні інститути  їх конкретні вияви – “держава”, “політичні партії”, “групи інтересів” тощо, а також “політичні відносини” тощо.

Для наукової культури студента важливим є розуміння всіх аспектів функціонування категорій, а для виконання завдань гуманітарного практикуму достатньо визначити наукові та політологічні категорії прочитаного твору.

 

3.2. Ідеологеми твору.

Завдання параграфа: виокремити ідеї твору, які мають аксіологічний характер та ідеї, що започатковують нове бачення (нова оригінальна теорія, концепція, ідея) в руслі соціально-гуманітарного знання.

Пояснення. Ідеологеми мають двоякий характер. Виділяють ідеологеми вчень та ідеологеми теорій. Ідеологеми вчень фіксують належний, бажаний стан суспільства (або предмета розгляду) і способи його досягнення. Наприклад: комуністичне суспільство за допомогою диктатури пролетаріату; ринкова економіка завдяки конкуренції; ліберальна демократія завдяки верховенству природного права тощо. Ідеологеми теорій характеризуються поняттями-неологізмами, які маркують і вирізняють один науковий підхід від іншого. Наприклад, ідеологеми М.Вебера: бюрократія, партійний чиновник тощо.

 

3.3. Соціальна онтологія твору.

Завдання параграфа: виокремити основний тип соціальної онтології чи типові риси.

Пояснення. Соціальна онтологія це система рефлексивно визначених категорій, ідей, принципів, яка обґрунтовує цілісність, самодостатність суспільства, розкриває сутність соціальності та суспільного модусу буття людини. Тут поняття “самодостатність” двояке, або це мова про суспільство взагалі в родовому вимірі (тут протиставлення природі і природним процесам) у так званих універсальних теоріях суспільства, або це самодостатність у відношенні до інших людських суспільств, чи етапів розвитку цих суспільств.

Для науковця соціальна онтологія імпліцитно “задає” базисні уявлення про структуру і властивості соціальної реальності, типологізує соціальні ситуації, події, процеси в руслі пануючої парадигми (взірець для постановки і вирішення теоретичних і практичних завдань). Для соціального і гуманітарного знання 19-20 століть роль парадигми виконує наука-лідер. Це призводило чи до натуралізму у розумінні предмету (суспільство як організм), чи до психологізму (суспільство як вираження «духу народу»), чи до соціологізму (суспільство як соціальна система, соціальна структура, соціальні інститути), чи до біологізму, чи до культурологізму, чи до іншого -ізму.

У філософському вимірі (аспекті) соціальна онтологія передбачає розкриття природи соціальності і тих принципів (-ізмів), які “зв’язують” суспільство у самодостатнє ціле по відношенню до природних систем чи інших суспільств.

Отже, попередньо розглянувши основоположні поняття, ідеологеми, потрібно прийти до окреслення основних ідей, які ідентифікують погляди мислителя і прив’язують їх до якоїсь традиції чи стверджують власну оригінальну концептуалізацію.

 

3.4. Антиномії у творі.

Завдання параграфа: виокремити світоглядні, логічні, смислові суперечності роботи.

Пояснення. Антиномія – це суперечність між двома твердженнями, що взаємно виключають одне одного, але визнаються в однаковій мірі істинними. Кожне однаковою мірою може бути доведене у своїй системі (парадигмі). Антиномії можуть мати логічний і семантичний характер. Класичним прикладом постають антиномії розуму І. Канта.

 

Об’єм розділу – до 7 - ми аркушів формату А-4.

 

4.Використана література.

Пояснення. У списку літератури вказувати лише ті джерела, які використані й на них є посилання у тексті.

 

 

Вимоги до оформлення титульної сторінки роботи

 

ЗРАЗОК!

 

Київський національний університет

«Києво-Могилянська академія»

Факультет соціальних наук та соціальних технологій

Кафедра політології

 

 

 

 

Гуманітарний практикум

з навчальної дисципліни “Політологія”

 

 

М. Вебер “Політика як покликання та професія”

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:  студент 1 гр., 1-го року навчання,

відділення “Соціальна робота”

Добрийвечір О.О.

 

Перевірив: к.політ.н. Зубрицька Л.Й.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2015